Поради логопеда

ЩО СЛІД ЗНАТИ БАТЬКАМ

ПРО РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДИТИНИ?

У вашій сім'ї народилася дитина, ось уже зробила перші кроки, порадувала першими словами. Ми дивимось на свою дитину і слухаємо її мовлення, витівки нас зачаровують.

Йде час, вже вашій дитині 4, 5, 6, а мовлення все залишається недостатньо розвиненим. І ви вже не тільки здивовані, а й занепокоєні. Чому ж не спрацьовують поради бабусь, друзів? Та й логопед каже: запізно звернулись. Чому ж так вийшло?

За мовленням дитини треба слідкувати з самого раннього віку. Ваше спілкування з малюком має починатися з лагідних жестів, міміки, ласкавих слів, співання пісень. Дитина вчиться посту-пово їх розуміти та на них реагувати. Так починає формуватись її пасивний словник. А після року мовлення дитини активно поповнюється та розвивається.

І якщо дитина не одержить належного мовленнєвого розвитку, їй буде дуже непросто наздогнати у розвитку своїх однолітків. Тому ваше завдання якомога активніше втрутитися в цей процес, а не бути спостерігачами.

Поради батькам:

Більше розмовляйте з дитиною, озвучуючи всі дії(годування, одягнення, миття), коментуйте навколишнє, не боячись повторів одних і тих же слів. Промовляйте їх чітко, доброзичливо, не сюсюкаючи.
Розвивайте розуміння мови, використовуйте прості інструкції типу: «дай ручку», «де ніжка», опираючись на те, що малюку доступно. Неодноразово повторюйте все засвоєне. Тільки пам'ятайте — інтонації повинні бути доб-розичливі, лагідні.
Використовуйте у мовленні поруч з повними словами їх спрощені варіанти: машина бі-бі, лялька впала — бух, тощо. Але не захоплюйтесь цим!
Співайте колискові перед сном.
Спонукайте бажання наслідувати дорослому. Це можливо, коли співпадають емоційність і доступність слів, які дитина промовляє під час спільних ігор (схованки, ку-ку, тягни к, ту-ту). Можна разом здивуватись побаченому: «Ух ти!» Перші слова, які промовляються на емоційному фоні, можуть бути вигуками: ой, ай, ух. Дитина може повторювати тільки голосні: о, а, у.
Частіше розповідайте дитячі казки, віршики. Пробуджуйте бажання домовляти слова, речення дитиною. Спрощуйте розповідь до зрозумілих фраз, діалогів.
Не перевантажуйте дитину теле-, відео-, аудіоінформацією.
Ніколи не кажіть в присутності дитини про її недоліки.
Не дратуйтеся, не засмучуйтесь від того, що ваша дитина не розмовляє. Кожна дитина — індивідуальність. Треба допомогти їй розкритись.
Не чекайте, коли дитина заговорить, вчіть її розрізняти предмети за розміром, співвідносити за кольором, формою, кількістю.
Частіше робіть масаж пальців і долоньок, грайте в ігри типу «Сорока - білобока».

Соска шкідлива, якщо дитина ссе її довго й часто. По-перше, у неї формується високе (готичне) піднебіння, яке впливає на формування правильної вимови звуків. По-друге, соска заважає мовленнєвому спілкуванню. Замість вимови слів дитина спілкується за допомогою жестів і пантоміміки.
Артикуляційна гімнастика - це гімнастика для губ, язика, нижньої щелепи. Навчіть малюка перед дзеркалом відкривати й закривати рота, піднімати язика вгору, робити його широким/вузьким, утримувати у правильному положенні.
Швидке мовлення - неприпустиме у розмові з дитиною. Говоріть зрозуміло, чітко, правильно, використовуючи як «дитячі», так і «дорослі» слова (це машина - бі-бі, а ось собака - гав-гав). Не дозволяйте дитині говорити швидко. Завжди розповідайте про те, що бачите.
Пам'ятайте: якщо для вас усе навколишнє знайоме і звичне, то маляті з усім, що нас оточує, потрібно познайомитися. Пояснюйте йому, що дерево росте, а квітка цвіте, навіщо на ній бджола. Від вас залежить, як розвиватиметься ваш малюк.
Головні складові гарного мовлення: правильність, чіткість, виразність, помірні темп і гучність, багатство словникового запасу й інтонаційна виразність. Таким має бути ваше мовлення.
Дихальна гімнастика важлива у становленні мовлення. Щоб виробити правильний повітряний струмінь, необхідний для вимови багатьох звуків, навчіть дитину дути струменем на легкі іграшки, кульки, кораблики на воді (Щоки надувати не можна!).
Ілюстрації у дитячих книжках, відповідні до віку дитини, - прекрасний посібник для розвитку мовлення. Розглядайте з дітьми ілюстрації, говоріть про те, що зображено на них; нехай вона відповідає на запитання: Де? Хто? Коли? Що робить?
Фольклор - найкращий мовленнєвий матеріал, накопичений народом століттями. Потішки, приказки, скоромовки, вірші, пісеньки розвивають мовлення дітей та із задоволенням ними сприймаються.
Ліворукість - не відхилення, а індивідуальна особливість людини, і переучувати її не можна. Це може спричинити неврози і заїкуватість. Але якщо дитина вправно користується обома руками або ще не звикла до переваги якоїсь однієї, слід нагадувати і привчати її працювати правою.

Коли потрібно звернутися до логопеда?

Групова консультація для вихователів та батьків

При нормальному мовленнєвому розвитку перші слова у дітей з’являються ще до року, а у 2 роки діти вже добре розуміють мовлення, а також починають вживати прості фрази із 2-3-х слів. Дитина, яка пізно почала розмовляти, не зможе самостійно засвоїти правильну звуковимову.

До логопеда слід звернутися, якщо:

До 2-х років у дитини не з'явилося мовлення (дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Логопед уміє не тільки виправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення у дітей, які не говорять.
Дитині більше 4-х років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно. До 4-х років дітям притаманно пом’якшувати звуки.
Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається).
Дитині більше 6-ти років, а вона не запам'ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів.

Норми звуковимови

Діти мають правильно вимовлятися такі звуки у:

3-4 роки - [с], [сь], [з], [зь], [ц]

4-5 років - [ш], [ж], [ч], [щ], [г], [к], [х]

5-6 років - [ль], [к], [і], [р], [рь]

Дитині 3,5-4,5 роки. Мовлення у неї з’явилось вчасно, але дитина не вимовляє:

окремі звуки (при цьому її мовлення в цілому зрозуміле);
велику кількість звуків, через що її мовлення малозрозуміле.

У цьому віці відсутність правильної вимови звуків не вважається дефектом мовлення. Малюк тільки вчиться вимовляти звуки і тому може промовляти їх нечітко, або ж зовсім пропускати у словах. Логопед може визначити, чи з’явиться у дитини нормативна вимова того чи іншого звуку, чи залишиться дефектна.

Дитині 4,5 роки та більше. Її мовлення має один з наступних недоліків:

мовлення дитини в цілому нерозбірливе;
ви сумніваєтесь, чи правильна у дитини звуковимова;
ви знаєте, що дитина не вимовляє деякі звуки.

За нерозбірливим мовленням можуть ховатися важкі мовленнєві порушення, які в подальшому можуть вплинути на психічний розвиток дитини. Логопед зможе оцінити стан мовлення дитини, спрогнозувати його подальший розвиток та надати батькам відповідні рекомендації.

Дитині залишився рік (або півроку) до школи: дефекти звуковимови у неї вже мають бути виправлені або майже виправлені. Неправильна звуковимова у цьому віці може призвести до таких ускладнень як порушення читання (дислексія) та письма (дисграфія). При порушеній звуковимові дитина пише звуки так, як вимовляє. Також дефекти звуковимови заважають дитині повноцінно оволодіти грамотою: дитині може бути важко визначати кількість та порядок складів і звуків у словах. Тому бажано ще у дошкільному віці попередити появу цих логопедичних дефектів.

Використані джерела:

Виправляємо мовлення за допомогою римівок!

Мовлення — це основа спілкування, розуміння, комунікабельності в суспільстві. Воно є не лише засобом для передачі думки, але й естетичним засобом. Однак повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання правильного мовлення.

Із самого народження дитини батьки прислуховуються до кожного звуку свого малюка, намагаючись почути перший звук, потім — слово, пізніше — речення. І чим дорослішою стає дитина, тим більшими стають вимоги до її вимови.

Ви помітили, що ваша дитина має труднощі з вимовою певних звуків або має загальні проблеми з мовленням? Не хвилюйтеся, це цілком природно для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Одним із ефективних методів корекції мовлення є використання римівок.

Що таке і чому саме римівки?

Логопедична римівка - підбірка слів поєднаних між собою римою, кожне із яких містить певний однаковий звук (букву). Римівки – це чудовий інструмент для розвитку мовлення, пам'яті та творчих здібностей дітей. Вони не лише допомагають запам'ятовувати нові слова та звуки, а й розвивають ритмічне відчуття мови.

Чому римівки:

Яскрава ігрова форма: діти з задоволенням вивчають нові слова та повторюють забавні рядки.
Розвиток фонематичного слуху: сприяють розвитку здатності чути і відрізняти звуки мови.
Автоматизація правильної вимови: регулярне повторення звуків у різних словах допомагає закріпити правильну артикуляцію.
Розширення словникового запасу: нові слова та вирази збагачують мовлення дитини.
Розвиток пам'яті: запам'ятовування римівок тренує пам'ять.Як використовувати римівки?

1.Вибір римівок:

Індивідуальний підхід: обирайте римівки, які відповідають віку дитини та спрямовані на корекцію конкретних звуків, які вона неправильно вимовляє.

Різноманітність: чергуйте різні за тематикою та довжиною рими, щоб уникнути нудьги.

2.Спільна робота:

Читання: читайте рими разом з дитиною, чітко вимовляючи кожен звук.

Проговорювання: запропонуйте дитині повторити за вами окремі слова або цілі рядки.

Інтонація: використовуйте різну інтонацію, щоб зробити заняття цікавішим.

3.Ігрові елементи:

Рухи: супроводжуйте читання рухами, мімікою, жестами.

Предмети: використовуйте іграшки або картинки, які ілюструють зміст рими.

Конкурси: влаштовуйте змагання на краще виконання рими.

4.Позитивна мотивація:

Похвала: хваліть дитину за кожен досягнутий результат.

Заохочення: запропонуйте невеликі подарунки або заохочення за успішне виконання завдання.

Важливі поради!!!

1.Регулярність: займайтеся з дитиною регулярно, по 10-15 хвилин щодня.

2.Терпіння: не очікуйте миттєвих результатів. Корекція мовлення - це тривалий процес.

3.Співпраця з логопедом: якщо у вас є сумніви, зверніться за консультацією до логопеда.

4.Позитивний настрій: створіть атмосферу довіри та підтримки.

Пам'ятайте, що кожна дитина індивідуальна, тому підбирайте методики корекції мовлення з урахуванням її особливостей.

Ігри та вправи з римівками

Ігри для найменших:

"Повторюй за мною": вимовляйте короткі римівки, а дитина повторює за вами. Згодом ускладнюйте завдання, додаючи нові слова або змінюючи інтонацію.

"Доповни рядок": розпочніть римівку і запропонуйте дитині доповнити її. Наприклад: "Котик п'є молочко, а собачка..."

"Ритмічні рухи": супроводжуйте вимовлення римівки різними рухами: плескати в долоні, тупати ніжками, махати руками.

Ігри для дошкільнят

"Склади історію": виберіть декілька простих римів і попросіть дитину скласти з них невелику історію.

"Знайди пару": намалюйте або роздрукуйте картинки з предметами, назви яких римуються. Дитина має знайти пари.

"Створи свою римівку": запропонуйте дитині придумати власну римівку про улюблену іграшку або тваринку.

Використання римівок - це не тільки ефективний, але й приємний спосіб допомогти дитині подолати мовні труднощі. Зробіть процес навчання цікавим і захоплюючим, і ви побачите, як швидко ваша дитина почне говорити чітко і впевнено!

Що варто знати про шепелявість!

Шепелявість поширена мовна проблема, яку можна виправити. Шепелявість, або сибіляція, - це мовленнєвий розлад, який характеризується нечіткою вимовою шиплячих звуків, таких як [ш], [ж], [ч] и [щ]. Її можна зустріти у людей будь-якого віку, але найчастіше вона виникає у дітей дошкільного віку.

Загалом, дітей можна поділити на два типи за тим, як вони розвиваються:

1.Балакуни – активно проявляють інтерес до навколишнього світу, легко звикають до нового, рано починають говорити та багато питають.

2.Мовчуни – більше спостерігають за навколишнім світом, починають розмовляти пізніше, але майже одразу без проблем.

Якщо дитина до 5 років шиплячі звуки не промовляє або замінює на свистячі, то правильні ш, ж ще можуть з'явитися в мові самостійно, за умови, що всі інші звуки правильно вимовляються. Але якщо дитина почала вимовляти шиплячі неправильно, то це вже шепелявість і самостійно вона, на жаль, не зникне. Причини шепелявості:

1.Анатомічні особливості: коротка вуздечка язика, неправильна будова зубів, щелепи або піднебіння.

2.Неврологічні порушення: дизартрія, наслідки травм головного мозку. 3.Неправильна артикуляція: наслідування неправильної вимови оточуючих, шкідливі мовні звички.

4.Слабкість м’язів мовленнєвого апарату.

Як виявити шепелявість:

Уважно слухайте мову дитини. Якщо ви помітили, що вона нечітко вимовляє шиплячі звуки, зверніться до логопеда. Зверніть увагу на те, чи використовує дитина інші звуки замість шиплячих. Спостерігайте за рухами язика дитини під час мови.

Рекомендації батькам:

Зверніться до логопеда при перших ознаках неправильної вимови. Рання корекція є більш ефективною.
Регулярно займайтеся з дитиною вдома, виконуючи вправи, рекомендовані логопедом.
Створіть сприятливе мовленнєве середовище. Говоріть з дитиною чітко та правильно, не наслідуйте її неправильну вимову.
Будьте терплячими та підтримуйте дитину. Процес корекції може зайняти певний час.
Заохочуйте дитину за її старання та успіхи.

Важливо пам'ятати: Шепелявість – це мовленнєва проблема, яка піддається корекції за умови своєчасного звернення до логопеда та систематичної роботи. Не варто ігнорувати цю проблему, оскільки вона може вплинути на самооцінку дитини та її комунікативні навички.

Підготувала

учитель-логопед Оксана Трофимчук