Майбутній першокласник не хоче йти до школи: які причини та що робити
Сформована мотиваційна готовність до школи — потужний чинник успішності майбутнього учня. Від мотивації дитини залежить глибина й міцність знань, бажання і здатність навчатися впродовж усього життя. А це важливо, адже згідно з сучасними дослідженнями результати діяльності людини лише на 20% залежать від інтелекту, а на 70—80% — від мотивації. Чому в дошкільників немає мотиваційної готовності до навчання в школі та що робити батькам і педагогам, щоб її сформувати.
Розглянемо чотири типові ситуації, у яких дитина не готова до навчання в школі, бо не має мотивації.
З’ясуємо, чому так сталося, як діяти батькам та чим може допомогти дитячий садок, щоб вмотивувати дитину до навчання.
Ситуація1. Інтелект дитини в нормі, але бажання навчатися немає
Опис ситуації. Інтелект дитини в нормі, вольова готовність сформована, фізично та соціально дитина розвинена за віком. Дотримується правил в іграх, вміє підтримувати спілкування з однолітками та дорослими. До школи ходити не хоче.
Причини невмотивованості. Це той випадок, коли мотиваційна готовність до навчання в школі в дитини ще формується. Дитина подорослішає за літо й у неї може самостійно виникнути бажання вчитися. Що робити батькам. Звісно, сподіватися на те, що мотиваційна готовність сформується в дитини сама собою, не варто. Створіть середовище, яке послідовно привчатиме дитину до активної пізнавальної діяльності та підтримуватиме до неї інтерес.
Розповідайте про свої шкільні роки, про те, які цікаві уроки в школі та як багато нового можна під час них дізнатися. Грайте з дитиною в інтелектуальні та веселі ігри, як-от: «Ланцюжок слів», сюжетно-рольову гру «Школа» тощо. У сюжетних іграх спочатку візьміть на себе роль вчителя, а відтак віддайте ініціативу дитині. У жодному разі не залякуйте дитину майбутнім навчанням. А також не пов’язуйте будь-які невдачі дитини з майбутнім відвідуванням школи.
Не перенавантажуйте дитину заняттями навчального типу. Літо — час для відпочинку та гри. Обговорюйте з дитиною майбутній розпорядок дня. Розповідайте, що в шкільному житті будуть не лише уроки, а й гра, відпочинок та заняття за інтересами. Розглядайте з дитиною вімельбухи про школу, які демонструють життя учнів у картинках.
Мотиваційна готовність, звісно, залежить від інтелекту дитини. Проте за правильних дій дорослих вона може бути сформована й у дітей із незначними здібностями, тоді як обдаровані діти можуть залишатися невмотивованими.
Ознайомте дитину зі школою — огляньте разом будівлю школи, її приміщення; відвідайте сайт школи; почитайте позитивні відгуки про школу та вчителів тощо. Познайомте дитину з успішним учнем початкової школи, щоб розпитати його про школу. Адже діти легко навчаються одне в одного та заряджаються мотивацією.
Що робити педагогам. Важливо, щоб вихователі допомагали батькам формувати в дітей мотиваційну готовність до навчання. Адже часто батьки вважають дитину шестирічного віку готовою до школи, бо вона багато знає, вміє рахувати й читати. То чому ж не хоче йти до школи?
Для того щоб батьки усвідомили важливість мотиваційної готовності дитини до навчання, педагоги мають проводити просвітницьку роботу. Наприклад, організуйте в дитячому садку конференцію для батьків шестирічок за участі вчителів початкової школи, які набиратимуть перші класи. Залучіть до виступів на такому заході практичного психолога, який розповість батькам про психологічну готовність дітей до навчання в школі, зокрема й мотиваційну. Роздрукуйте та роздайте батькам інформацію про відмінності дітей із різною навчальною мотивацією (табл.), щоб вони мали змогу з’ясувати, наскільки сформована навчальна мотивація в їхньої дитини.
Відмінності дітей із різною навчальною мотивацією
|
Навчальна мотивація сформована |
Навчальна мотивація не сформована |
|
Хоче ходити в школу Хоче вчитися на уроках Добровільно виконує завдання педагогів під час занять і вдома Намагається робити завдання так, як показує педагог Сприймає навчання серйозно Прагне до нових знань Робить завдання, навіть якщо складно чи не отримує схвалення |
Не хоче ходити в школу Не хоче навчатися нового, не любить уроки, хоча може любити педагога Не виконує завдання без примусу Несерйозно ставиться до виконання завдань Не вважає навчання важливим Під час складнощів чи критики відмовляється вчитися далі |
Ситуація 2. Дитина тривожна
Опис ситуації. Дитина тривожна, боїться нового, намагається уникати ситуацій, у яких не відчуває підтримки близьких дорослих. Має високу шкільну тривожність через сімейну атмосферу навколо навчання. Наприклад, дитину лякають шкільними неуспіхами, постійно піддають критиці, карають за невдачі під час занять тощо. Дитина боїться майбутнього шкільного навчання, тому до школи йти не хоче.
Причини невмотивованості. Немає підтримки від батьків, до навчання в сім’ї ставляться негативно, не вірять в успішність дитини.
Що робити батькам. Стабілізуйте емоційну атмосферу вдома. У кожному випадку є свої причини та способи її поліпшити. Насамперед забезпечте емоційну підтримку дитині. Надайте їй час на вільну гру, уникайте частих вказівок та зауважень. Замініть довгі нотації на короткі вказівки. Наприклад, замість нудної лекції про необхідність підтримувати порядок у помешканні, скажіть: «Поклади одяг на місце». Ніколи не насміхайтеся над дитиною, не говоріть скептично про її здібності та результати. Навчайте дитину самостійності. Для цього створюйте ситуації, у яких вона сама має вирішувати, що обрати на сніданок, що одягнути або яке печиво купити в магазині. Забезпечте більше довірливого спілкування, тепла та підтримки.
Про школу розповідайте змістовно й спокійно. Розкажіть у деталях про ситуації, які виникають у школі, зокрема під час навчання. Наприклад, де зустрічає дітей учитель, як їх розсаджують у класі, що потрібно для уроку. Отримайте консультацію психолога щодо тривожності дитини.
Що робити педагогам. Порекомендуйте батькам ознайомити дитину зі школою. Наприклад, відвідати День відкритих дверей для сімей майбутніх першокласників. Дитині треба відчути, що в школі їй буде комфортно й цікаво. Що більше дитина знатиме про школу, то спокійніше й упевненіше почуватиметься. Якщо немає змоги провести таку зустріч очно, зверніть увагу батьків на шкільні онлайн-ресурси.
Запросіть вчителів, що набиратимуть перші класи, провести пробні ігрові заняття для майбутніх першокласників з учителями початкової школи. Так дитина познайомиться з майбутніми вчителями, відчує їхню доброзичливість та увагу, що значно знизить її тривожність.
Доручіть колегам скласти та розмістити на сайті інформативні пам’ятки для сімей майбутніх першокласників — зразок розкладу, корисні завдання для підготовки, список приладдя тощо.
Ситуація 3. Пізнавальні інтереси не сформовані
Опис ситуації. У дитини не сформовані пізнавальні інтереси та потреби. У школу не хоче, не цікавиться жодною діяльністю, навіть іграми, — віддає перевагу гаджетам. Під час занять або читання нудьгує. Має недостатньо знань для свого віку.
Причини невмотивованості. Сім’я асоціальна або перебуває в складних життєвих обставинах. Дитині не допомогли знайти та розвинути свої інтереси. У батьків не вистачає часу на дитину, вони заміщують спілкування з нею гаджетами. Тож свідомо або неусвідомлено заохочують електронні ігри замість інших видів діяльності, аби дитина не вередувала й не заважала.
Що робити батькам. Урізноманітніть дозвілля дитини, розширте коло видів її діяльності. Мінімізуйте час дитини перед екраном на користь дитячих ігор. Спонукайте дитину допомагати в побуті. Дайте їй змогу грати в її кімнаті чи ігровому куточку. Щоб зацікавити дитину іграми, грайте разом із нею. З часом мінімізуйте свою участь і надалі не втручайтеся в самостійну гру дитини. Не забороняйте шум та рух під час гри. Доручіть дитині розсортувати іграшки: чистий і правильно організований простір стимулює гру.
Встановіть правила користування гаджетами. Насамперед обмежте час перебування дитини перед екраном. Якщо дивитеся разом відео, віддавайте перевагу пізнавальним каналам. Спостерігайте за дитиною, намагайтеся зрозуміти, що її цікавить та приваблює. Підтримуйте інтереси, що зароджуються, розмовами, запитаннями до дитини. Пам’ятайте, що здібності важливо розвивати з дитинства. Перебудуйте режим життя дитини, щоб він був активнішим. Якщо з якихось причин ви не можете оздоровити дозвілля дитини, шукайте гуртки, дитячі об’єднання, педагогів, які вам у цьому допоможуть.
Що робити педагогам. Проведіть короткі майстер-класи, наприклад із практичним психологом, інструктором з фізкультури, керівниками гуртків. Так ви дасте змогу дітям отримати попередній досвід інтересу та успіху в школі.
Організуйте в дитячому садку батьківський лекторій. Обговоріть теми інтересів дітей та прийоми розвитку їхньої пізнавальної активності. Ознайомте з профілактикою та корекцією екранної залежності в дітей.
Ситуація 4. Готовність до навчання не сформована
Опис ситуації. Дитина взагалі не готова до школи. Вона непосидюча, не вміє концентруватися. Правил дотримується лише тоді, коли вони їй вигідні. Часто занадто безпосередня. Основний інтерес — гра та мультфільми. Є труднощі в пізнавальному розвитку. Наприклад: не розвинене мовлення, низький рівень мислення, уваги, пам’яті тощо. Може бути фізіологічно ослабленою. Не має жодних ознак мотиваційної готовності.
Причини невмотивованості. Психічний розвиток дитини відстає від вікової норми чи дитина не досягла шестирічного віку.
Що робити батькам. Не віддавайте дитину до школи раніше шести років. Якщо причина не у віці дитини, зробіть її медико-психологічне обстеження, щоб встановити особливості розвитку.
Якщо дитина має особливі освітні потреби (ООП), дійте згідно з рекомендаціями інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) щодо вибору школи та програми. Не ігноруйте особливості розвитку та не ідеалізуйте загальноосвітні програми. Навчання може навіть зашкодити, якщо не враховувати особливості розвитку дитини. Адже невиправдані складнощі знищують мотивацію дитини. Пам’ятайте, що головне в навчанні та розвитку дитини — діяти в зоні найближчого розвитку. Тобто там, де дитина ще не може сама, але вже може з допомогою дорослого. Не намагайтеся приховати особливості розвитку дитини від педагогів.
Перебудуйте режим життя дитини так, щоб замість гаджетів і телебачення вона займалася пізнавальними іграми, що стимулюють сенсорику, дрібну моторику, увагу та пам’ять. Щодня по 10—15 хв виконуйте розвивальні та пізнавальні завдання, щоб підготувати дитину до школи.
Що робити педагогам. Доручіть практичному психологу підготувати й розмістити на сайті дитячого садка інформацію про важливість мотиваційної готовності до навчання. Також опублікуйте перелік умінь, які дитина має опанувати до першого вересня. Наприклад, запитувати й просити про допомогу, знати свою адресу, вміти діяти за інструкцією дорослого тощо. Якщо дитина має ООП, проведіть для батьків консультації спільно з іншими фахівцями. Поясніть, чому важливо дотримуватися рекомендацій в організації діяльності дитини, порекомендуйте просвітницькі матеріали щодо навчання дітей з ООП в загальноосвітніх закладах.
Батькам шестирічок, готуючи дитину до навчання, слід тісно взаємодіяти з дитячим садком та школою. Спільні зусилля допоможуть сформувати в дошкільників мотиваційну готовність до навчання, а відтак дадуть їм змогу стати успішними учнями. Адже мотивація — це потужний чинник успішної навчальної діяльності.
З інтернет-джерел
