Можливі наслідки відмови від вакцинації

Відмова батьків від щеплення дитини – це не лише реальна загроза для життя і здоров’я самого дошкільника, а й крок до розвитку епідемій тяжких інфекційних захворювань у державі. Розглянемо роль вакцинації і можливі наслідки нехтування цим профілактичним заходом.

Зовнішнє епідемічне благополуччя останніх років, коли на території України не спостерігалося спалахів інфекційних захворювань, які здебільшого призводять до інвалідизації і смерті, вплинуло на зростання кількості батьків, які відмовляються вакцинувати своїх дітей. Певна роль у формуванні цієї тенденції належить представникам руху проти щеплень, які в засобах масової інформації активно заперечують ефективність і безпеку вакцинації. Унаслідок — охоплення вакцинацією в Україні недостатнє для створення достатнього імунітету населення, який захищає від спалахів керованих інфекцій — дифтерії, поліомієліту, кашлюку, кору тощо.

Небезпека масової відмови від вакцинації підтверджена багатьма прикладами розвитку епідемічних спалахів у країнах, значна частина населення яких вважала, що ризик захворювання і смерті від деяких інфекцій давно минув. Так, у Великій Британії в 1970-80-ті рр. знизилося охоплення вакцинацією проти кашлюку з 81% до 31%, що призвело до епідемії. В Англії і Уельсі щорічно хворіли понад 200 тис. осіб і гинули не менше ніж 100 дітей на рік. Хвороба пішла на спад після підвищення охоплення вакцинацією до 90%. У Швеції з тієї самої причини з 1979-го по 1996-й рік 60% дітей країни захворіли на кашлюк. Ситуацію виправила лише масова вакцинація.

У США в 1992-2000-му рр. зареєстровано 386 випадків захворювання на правець — інфікувалися 15 дітей, 12 із яких не були вакциновані через відмову батьків.

У Голландії в 1999-2000-му рр. спалахнула епідемія кору. Було зареєстровано 3 250 випадків кору, з-поміж них 650 — тяжких з розвитком енцефалітів у п'яти випадках і три летальні наслідки серед тих, які знехтували вакцинацією.

У країнах СНД в 1990-99-ті рр. вирувала епідемія дифтерії: захворіли більше за 150 тис. осіб, близько 5 тис. людей померли. Зокрема, в Україні за цей період захворіло 19 тис. осіб, 696 із яких померло.

Порівняно нещодавні події, пов'язані зі зниженням охоплення вакцинацією від дифтерії, які призвели до жертв, яких могло і не бути, досить швидко забулися, і все більше молодих батьків легко відмовляються від вакцинації дітей, вважаючи, що «їхніх дітей це омине». Однак, у 2007-2008-му рр. в Україні 141 особа захворіла на дифтерію, серед яких 31 дитина, і 8 осіб померло. У 2002-му році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сертифікувала Україну як територію, вільну від поліомієліту. Проте і сьогодні є реальна загроза поширення в країні «дикого» вірусу поліомієліту в разі його завезення з інших територій. Цей процес може спровокувати як зниження кількості імунізованих проти поліомієліту дітей, так і збереження захворюваності на поліомієліт в ендемічних країнах. У 2009-му р. в Афганістані, Індії, Нігерії і Пакистані зафіксовані 1 424 випадки цієї хвороби, Враховуючи міграційні процеси, жодна країна не застрахована від завезення «дикого» вірусу поліомієліту.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Захворювання на поліомієліт — невиліковне, йому можна лише запобігти. Більшість людей, які перенесли це захворювання, залишаються інвалідами на все життя, і значна частина хворих — помирають.

Усю трагічність цих тверджень і гіркоту втрат відчули на собі батьки дітей, які захворіли в Таджикистані, де в 2010-му р. було зареєстровано 711 випадків поліомієліту, що супроводжувався розвитком паралічів. Більшість хворих, до 89%, — діти від народження до п'яти років, тридцятеро дітей померло. З 2002-го р. територія Таджикистану вважалася вільною від поліомієліту однак зниження рівня вакцинації впродовж останнього часу і завезення «дикого» вірусу поліомієліту в цю країну призвели до епідемічного спалаху і трагічних наслідків.

Останніми роками в Україні зафіксоване збільшення рівня захворюваності на кір. Близько 45 тис. осіб захворіло під час спалаху в 2005-2006-му рр.

За даними ВООЗ, в 2011-му р. у глобальних масштабах відбулося 158 тис. випадків смерті від кору, зокрема і серед дітей до п’яти років. Більшість летальних наслідків кору відбувається через ускладнення:

  • енцефаліт;
  • тяжка діарея і пов’язана з нею дегідратація;
  • тяжка пневмонія.

Менінгіти належать до п’яти основних причин смерті дітей віком до року в Україні. Одним із основних збудників менінгіту є Ніb- інфекція. Щороку в Україні реєструють до 2 тис. випадків захворювань на бактеріальний менінгіт, більшості з яких можна було запобігти шляхом щеплення проти Ніb-інфекції.

Ще одним захворюванням, від якого можна захиститися за допомогою щеплення, є краснуха. У дітей хвороба зазвичай перебігає в легкій формі, а от у вагітних на ранніх термінах може призводити до смерті плода або синдрому вродженої краснухи, що проявляється ураженням мозку, серця, очей і вух. За даними статистики, більше 78 тис. людей в Україні захворіли на краснуху в 2004-2008-му рр. і більше 50 тис. із них — діти. Також були виявлені випадки краснухи у вагітних, не щеплених жінок з наступним розвитком вродженої краснухи у дітей.

Останнім часом в Україні значно зросла захворюваність на кашлюк. Більше 9 тис. дітей захворіли в 2004-2008-му рр., і 6 із них — померли. Особливо небезпечний кашлюк для дітей віком до шести місяців, оскільки у них часто розвиваються важкі ускладнення, як-от: пневмонія, енцефалопатія, ателектази та емфізема легень.

Донині в нашій країні є епідемія туберкульозу. Згідно з даним статистики, щодня в Україні 82 особи інфікуються, а 30 — помирають від цього захворювання. Серед жертв туберкульозу — чимало дітей. Доведено, що вакцинація знижує число смертельних випадків від туберкульозу серед дітей.

Отже, вакцинація дає змогу не лише запобігти розвитку інфекційних захворювань, а й зменшити тяжкість їх перебігу і ускладнень, мінімізувати ризик летальних наслідків. Проведення профілактичних щеплень зменшує ризик виникнення епідемій, забезпечує захист як дітей, так і дорослих від найбільш поширених і небезпечних інфекцій.