Стоп булінг

Стоп булінг

                           

Види і профілактика булінгу у дошкільнят

 

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

 

Булінг у перекладі з англійської – хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей. Булінг (від англ. tobull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Коли говорять про булінг, то мають на увазі переважно підлітків, середню і старшу школу. Але буде помилкою вважати, що це не трапляється з молодшими дітьми. Трапляється. У віці від 4-5 років такі ситуації вже можуть виникати.

Булінг у дошкільнят не є таким вираженим, як у старших дітей. Скоріш за все це передбулінг. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування з його ознаками:

  • періодичність,
  • спрямованість проти конкретної дитини – «жертви»,
  • наявність «агресора» і «спостерігачів».

У таких дітей це відбувається періодично, час від часу, і виглядає як:

  • виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі: «Ми з Вікою не дружимо». «Ми будемо сім’я, а ти – наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи».
  • дружба групою «проти» когось
  • переказування «секретів» про дитину. По суті це є плітки. Діти називають це «намовляти» на когось: «Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте».
  • дражнилки, смішні і принизливі прізвиська,
  • фізична агресія – штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Як не дивно, фізичну агресію зупинити і проговорити  найлегше. Тому що переважно всім, навіть найменшим, зрозуміло, що битися – це погано, а дорослі одразу звертають на це увагу.

Складніше з іншими проявами. Тому що діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам’ятати дорослим, які поруч з дітьми.

Стратегічно  такі два напрямки:

  • негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз,
  • профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

  • зупиняти те, що відбувається, словами: «Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно».
  • підтримати «жертву» вербально, чи легко обійняти.
  • заохочувати дітей-«спостерігачів» підтримати жертву.
  • не виголошувати довгу лекцію про те, що так робити не можна. Це, як не дивно, тільки сприяє повторенню ситуації. Тому що «агресор» отримує увагу до себе.

Хто провокує булінг в дитсадку

 Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

  • зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
  • ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
  • глузує із зовнішнього вигляду дитини;
  • образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
  • проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї:

  • б'ють та ображають дитину вдома;
  • принижують дитину у присутності інших дітей;
  • проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
  • ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або маєв ідхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

 

Як міняється поведінка дитинипід час булінгу в ЗДО

 

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

  • не хоче одягатися вранці;
  • шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
  • просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
  • плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;
  • грає наодинці.

В дитячому садку:

  • не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
  • усамітнюється при будь-якій нагоді;
  • часто губить свої іграшки або речі;
  • бруднить чи псу єодяг;
  • грає поламаними іграшками;
  • відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

Що робити якщо ви сали свідком булінгу

  • втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
  • зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги;
  • пояснити, які саме дії вважаєте булінгом та чому їх варто припинити;
  • під час спілкування уникати слів «жертва» та «агресор», щоб запобігти тавруванню і розподілу ролей;
  • повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

  у випадку виявлення фактів насильства у відношенні до дітей слід звертатись:

  • до керівника закладу;
  • до поліції за номером 102;
  • до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;

на телефони«гарячих ліній»:0-800-500-333 дитяча гаряча лінія центру «Ла страда – України»; 0-800-500-335 національна гаряча лінія з питань запобігання насильству

 

 

                         

 

 

 
  • Calendar icon27 вересня 2023